1 мин
Слушать(AI)Перед світанком
День схлянув, як і не було:у вікна вдосталь натекловажкої сутіні та тиші.
І світла кругле помелопід ліхтарем вітрець колише.
Гостріша гавкіт у селі,а людський голос пучнявіє,і м’ятним духом від землілегенько понад шляхом віє.
Все водностайнює пітьма,з речей знімає оболонки:ні верб, ані беріз нема,всі імена, слова
Невмітно горбиться земля,вода у відрах виростає,небесна сила іздалядо горла серце
Вже піднялась і кров до скроньі стукіт разуразний чути.
І ти волаєш: — Де вогонь?!
Та навкруги — мовчання, сутінь.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Подих крізь житню зелену стеблину
Так широко й довільно ще не було ніколи:заради себе тишу творило житнє поле,і тамував я подих, немов заради себе,аби відчуть роботу творящу житніх Так тихо гнулась хвиля розгониста, зелена,немов творився простір хилкий заради мене,і насінинка...
Відбиток ІІ
Безглуздя самоти — це мимрення під ніс;це — чути лиш себе, до себе ж обзиватись,немовби голос твій в с в оє кубельце вріс,повітря ж надовкіл намощене, як вата Виходить з себе в ніч, виходити в астрал,вертаючись назад у страсі на світанні,і вм...
Надвечір’я
Напоєна вогнем, насичена паланням, зависла над селом підхмарена блакить, поширшала, мов звук, вечірня мить зростання: женеться вгору тінь — її не зупинить.І збільшена бджола свій лет дзижчанням ширить,
Зустріч у полі З циклу «Відлуння війни»
З циклу Відлуння О Стоїть вінценосна суха бугила,зберігши минуле величчя
