2 min read
Слушать

Кам’яний вік

О камене битий!

Відкритий, терплячий!

В тобі чітко душу приховану бачуі стиснуте чую мовчання в тобі,у тебе учусь зосереджувать

Упертості вчуся, але не байдужжя,та рухатись вільно не годен і ти,відкрите тобі і мені надовкружжя, —на груди мені хтось тебе накотив?

Ми грузнемо в землю поволі обоє;лиш думати вільно мені під тобою,і, втиснутий в землю вагою твоєю,спорідненість чую — я з нею, я з нею.

Надгробком ти став мені, камене, власним,пристанням моїм і щитом — одночасно.

Ти входиш все глибше у мене щодня,а страх входить в жили і кров

Тягар твій у груди втискається тупо,і прагну розтиснуть твою шкаралупу,і нігті вганяю в пощерблений бік,але розщепити не можу твій вік.

О камене!

Звідки ти?

З Трої якої?

Які ти слова приховав за щокою?

Чого ж ти подосі уперто мовчиш?

Коли ж ти обізвешся словом, коли ж?

Та тиск його дужчає, важча мовчання,з грудей витиска він питання останнє,зривається з вуст моїх перша печать:— Допоки на грудях ти будеш лежать?***

0
0
12
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+