Попереду, нарештi, порожнечаi довгождана.
Вiчнiсть пiзнаю,даровану годиною лихою.
А бiлий свiт — без кольору i звуку,нi форми, нi ваги, анi смаку —розлився безберегою водою.
Цей бенкет смертi в образi життящасливого вiдстрашує i врочить:устромиш ногу в воду — i помреш.
