2 min read
Слушать(AI)За мотивами казки
В продухвині вікна, ув ополонці зорусиніє глибина фарбованого моря,і чайок пелюстки, біліючи, не тонуть,дрібненької луски у мене жмені повні:долоні розтулив — всеможна щезла щука,нічого не зловив, хоч срібла повні
Стоїть холодна піч, облуплена до глини,та в ополонках віч виблискують
Втішаючи мене — дурненького Омелька —в долонях кит сяйне,а не сніття
Раденький, бо дурний, що щастя превеликедобуду з глибини відерцем, зшитим з
Не випущу, о ні! його я вже ніколи,нехай воно мені схотінки всі
На пучках перебрав те, що мені потрібно:— Літа! — я їх вже мав… — Достаток!— в жменях срібло…— Любов! — я мук зазнав… — Життя!— зника
Надії на плаву, як чайок
Радію, що живу, задивлений в глибини…***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Мить “Пізнавши далечінь вже не біжу шалено”
Пізнавши далечінь, вже не біжу шалено,розчахнуто живу між «вчора» і «тепер»,і клопоти мої дрібним-дрібні щоденні:дивитися у глиб незрушених озері згадувати те, чого давно немає:б’є перепел в житах, що стали, наче мур,виблискує коса і простір відкр...
Золоті копальні
На заході скарби золочені вогніють,їх щойно добули з копалень літніх днів;жарини ластівок, в повітрі безліч лінійпрокресливши, згасають в осмерклій глибині Скресають плями дня, спливаючи, мов кригана схід, назустріч ночі спливає битий По...
8 “При світлі сумління прозоріє світ”
1 Не виріс я, а переріс себе ж,і сам себе щоночі вже лякаюсь,бо руйнівна пітьма не знає межі камінь міццю в плоть перетікає Течу очима — на подушці сіль,і пальцями струмую та Наче вода — збираю звідусільпаперу клапті і солярки плями
Зимова дорога
Прозор’ям пойнята долина,а де джерела дзвонять радість, —сніг, наче пера соколині,лежав розметаний в безладді І білість бралася сумліннямвід суцвіті, що тліла в глиці;і зріли снігурі зомлілі,як взяті сонцем полуниці На аркуші грушевих па...
