1 min read
Слушать

Попід

Боюсь повіки розімкнуть,бо мене очі

Багно, калюжі, каламуть…розковзяна осіння путьпопід колгоспним

А далі звивіз та гробкиі глинище розмокле,де допотопні черепки,ніби листки

Вдовина хата… стріха… мох…дощі побілку

Пускає киби хижий лохдню в посинілі

Так, час — це те, чого нема;це — натяки,

Замість дверей — провал, пітьмаі спорожнілі

Жаль запікається в очах,гіркий камінчик в

На все душі не вистача:збілить провали

Де Кущ, де Штольба,

Уласок,де баба Косорука?

Все в глину всякло чи в пісок, —хоча б зостався черепок,щоб не провалювався крокв безпам’ятну

Хоча б гвіздок ступню вколов,хоча б сучок летючийв повітрі сизім захолов,щоб висушить

Розковзяний осінній шлях,розорані хатища,вода крізь глину проступа,ніби крізь дране

Під тиском неба із очейвже виступили сльози:розмите бачене течепо глиняній дорозі…***

0
0
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Рудбекия (Золотые шары)
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+