Опівночі айстри в саду
Умились росою, вінки одягли,
І стали рожевого ранку чекать,
І в райдугу барвів життя
І марили айстри в розкішнім
Про трави шовкові, про сонячні дні,
І в мріях ввижалась їм казка ясна,
Де квіти не в’януть, де вічна
Так марили айстри в саду восени,
Так марили айстри і ждали
А ранок стрівав їх холодним дощем,
І плакав десь вітер в саду за
І вгледіли айстри, що вколо —
І вгледіли айстри, що жити дарма,
Схилились і вмерли… І тут, як на сміх,
Засяяло сонце над трупами їх!..1905
