Ах, де ти, лицарю на білому
Вже місяць-молодик чарує вечірі в серця спраглого відчиненім вікніз’явилась знову туга молодеча).
Ах, підніми на приязне рам’я?і понеси мене у простір неба,щоб, наче зірку, віднайшла там ясебе саму — свою любов до тебе.
Ах, відірви на мить хоч від землі,щоб знову я — замріяне дівчатко —в ілюзій піднебесних кораблімандрівку починала від
По вінця в серці туги і жаги:все вкрилося фантазії
Чи вистачить відваги і снаги,щоб справді, лицарю, піти з тобою?1962
