Шевченко
Не пишний монумент із мармуру Ти залишив по собі,коли туди відходив, звідкіля немає вороття.
За бронзу й мідь тривкіше слово — і як завжди сонце сходитьі не цвітуть свічок лілеї молитвами забуття.
Не тихне сторож вишні — соловейко в місяця пожарах,дівчата не вмовкають, і зозулиним весіннім чарамвсе піддане.
Земля і на землі закон зростання й крові.
Змінливість вічна і трива незмінність прав і справ.
Країна, що над нею місяць грає, як і грав,волошково, пшенично, черешнево, вільхово, вербово.
Не тихне клик чаїний над лиманами, що в них заснуливітри завмерлих бур, немов стяги потоплених човнів,де сплять сповиті у китайку дні минуліі море морщить хвилі, наче людські чола наглий гнів.
Це Ти сто літ показував мету і шлях стовпом вогнистим,ми виросли у спадщині Твоїй, як в сяйві сонця листя,у куряві воєн, у мряці буднів час Тебе не зрушив.
Твоє наймення мов молитву кладемо на стяг,бо знаємо, що мов тавро понесемо в життяпечать Твоїх палючих слів, що пропекла до дна нам
Життя і знання”, ч.3, 1936
Антонич Богдан-Ігор
Other author posts
Алхімія
В маленькій келії душно, запах сірки Засушений, мов сірка, жовтий магв реторту п’ялить очі, повні спраг Червоний біс регочеться із дірки Мов кльоша, золота над всім оманата опар в куреві кімнату губить
Дім за зорею
Струмує гімн рослин, що кличуть про нестримність зросту,і серцю, мов по сьомій чарці, невисловно п’янко Від’їду вже Тут був я тільки принагідним гостем До інших зір молитимусь і інших ждати ранків
Стріла
Подай мені лютню з каміння,холодну мов лід і блискучу мов сталь О, не кантилена осіння,зими променистий, іскристий кришталь Не зайві жалі легкозмінні,не мелений мелос, не настрій шовковий Хай струни, як вістря кремінні,деруть мої па...
Червона китайка
Горять, як ватра, забобонивіків минулих — снів іскристих В китайці заходу червоніймоєї молодості місто Лопочуть зорі на тополях,і люди хрестяться з тривоги,коли ножами місяць колютьхасиди в чорних синагогах Моє містечко таємничев хл...