1 мин
Слушать(AI)Автопортрет
Я все — п’яний дітвак із сонцем у кишені”.
Я — закоханий в житті
Привітання життя”.
З першої книжки
Привітання
Червоні клени й клени срібні,над кленами весна і вітер.
Дочасності красо незглибна,невже ж тобою не п’яніти?
Я, сонцеві життя продавшиза сто червінців божевілля,захоплений поганин завжди,поет весняного похмілля.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Народини ідеї
За вікнами пливе ніч тиха,та тиша сутінками диха,сидить в кімнаті при столі,десь, мов сичі, сичать жалі,далекий шепіт лине в вуха,далека далеч давить духа Ступає сумнів сном поволіта стукає тихцем до волі Глухий глузливий глум, пихаголки...
Колискова
Вузли доріг затиснуті на горлах сіл Знов сняться сни минулі Сідають дні, мов птахи, на хатах і розгортають крила вітру Скриплять колиски:
Міста й музи
Дубове листя, терези купців, цигани,щоденний гамір і щоночі вічні зорі Життя, що найтрудніше із мистецтв Доганаза кожний зайвий день Жде ніч — суддя суворий
Молитва
Заходить день за днину,мов сонце за параван далеких гір Вже від ждання нас болить зір,вже сивини на головах є труш