Христос і хрест

Серед поля край

Стародавній хрест стоїть,

А на нім Христос

Висів тож від давніх літ.

Та з часом прогнили гвозді,

Вітер хрест розхолітав,

І Христос, вгорі розп’ятий,

Із хреста на землю впав.

Тут сейчас трава висока,

Що росла вокруг хреста,

Радісно в свої обійми,

М’яко приняла Христа.

Подорожники й фіалки,

Що там пахли з-між трави,

Звились, мов вінець любові,

У Христа край голови.

На живім природи лоні,

Змитий з крові, ран і сльоз,

Серед запаху і

Сумирно спочив Христос.

Та якісь побожні

Спать йому там не

І, хрестячись, з-поміж

Знов угору підняли.

Та, нових не мавши гвоздів,

Щоб прибити знов Христа,

Хоч з соломи

Прив’язали до хреста.

Так побожні пересуди,

Бачачи за наших днів,

Як з старого древа смерті,

Із почитання богів,

З диму жертв, з тьми церемоній,

Із обмани, крові й сльоз

Словом, як з хреста

Сходить між людей Христос,

І як, ставши чоловіком,

Ближчий, вищий нам стає,

І святим приміром

Нас до вольності веде,

Силуються понад

Будь-що-будь піднять

І хоч брехні

Прив’язати до хреста.1880