Судіть мене, судді мої,
Без милості фальшивої!
Не надійтесь, що верну
З дороги «нечестивої»,
Не надійтесь, що
Пред вами смирно схилю я,
Що в добрість вашу
Буду одну хоч хвилю я.
Судіть мене без боязні
Таж сильні ви, то знаєте!
Судіть без встиду, таж ви
На прив’язі тримаєте;
Судіть, як каже право вам,
Судіть остріше, тяжче ще
Таж ви і право – то
В одній машині колісце.
Одно лишень, прошу я вас,
Скажіть виразно й сміло ви:
Яка вина моя і тих,
Що враз зо мною йдуть і йшли?
Скажіть виразно:
Люди ті
Се зрадники!
Вони
Перетворить, перевернуть,
Звалити наш суспільний
Та й ще скажіть, за що
Перетворити лад цілий?
За те, що паном в нім багач,
А гнесь слугою люд німий,
За те, що чесна праця в
Придавлена, понижена,
Хоч весь той ваш суспільний
Піддержує й живить вона.
За те, що дармоїдство
З робучих рук ссе кров і піт;
За те, що тут з катедр,
Ллєсь темнота, не ясний світ;
За те, що ллєсь мільйонів
По прихоті панів, царів;
За те, що люди людям
Кати, боги, раби гірш псів.
А ще скажіте, як сей
Перевернути хочем ми.
Не зброєю, не
Огню, заліза і війни,
А правдою, і працею,
Й наукою.
А як
Кривава понадобиться
Не наша буде в тім вина.
Та ще скажіть, що ви й
Не відмовляєте нам то,
Що правду ми говоримо,
Що прямо, чесно ми
За правдою.
Все те скажіть,
Судді мої, по щирості,
Тоді в ім’я сього
Судіть мене без милості!30 апреля 1880
