Не забудь, не
Юних днів, днів весни,
Путь життя, темну
Проясняють вони.
Злотих снів, тихих втіх,
Щирих сліз і любви,
Чистих поривів
Не встидайсь, не губи!
Бо минуть – далі
В самоті і глуші,
Мозолі
На руках і душі.
Лиш хто любить, терпить,
В кім кров живо кипить,
В кім надія ще лік,
Кого бій ще манить,
Людське горе смутить,
А добро веселить,
Той цілий чоловік.
Тож сли всю життя
Чоловіком
Не прийдесь тобі буть
Будь хоч хвилечку ним.
А в поганії дні,
Болотянії дні,
Як надія
І погасне чуттє,
Як з великих
Любві, бою за
На вузькі та
Ти зійдеш манівці,
Зсушить серце жура,
Сколять ноги терни,
О, тоді май
Вдячно ти спом’яни!
О, тоді ясні
Оживлять твою
Юних днів, днів
Не забудь, не забудь!10 іюня 1882
