Сумоглядні ваші співи,
Все лиш горе та неволя,
Мов нема ніяких
Крім будяччя серед поля.
Чорним вкривалом
Ясне небо ви закрили,
В людських серцях горе,
Й зопсуття лиш ви відкрили.
Зависті пожар
Серед люду ятрите ви,
Замість радощів, любові
Всіх до бою зовете ви.
Брудом буденним
Чисту красоти святиню,
Ви в шинок з висот
Затягли пісень
Так гнівним говорять
Ситі судді
І ридають, що
Давні хвилі
Висхли хвилі,
Чистеє вітхнення слово;
Як не ми його відновим,
То не віджиє наново».
Хухають вони і
Естетичнії формули,
Крають, латають і
Світ будущий із бібули.
А життя йде своїм ходом.
Хвиля мислі, хвиля
Розливаєсь, їх ридання,
Ані формул їх не слуха.1881
