1 min read
Слушать(AI)З Арсенія Тарковського
От і літо пройшло,
Відгуло, відпалало.
Тихо світиться тло,
Тільки цього замало.
Все, що збутись могло,
Наче лист п’ятипалий,
Мені в руки лягло.
Тільки цього замало.
Задаремно ні зло,
Ні добро не пропало.
Все так світло цвіло!
Тільки цього замало.
Не ховавсь під крило,
Та життя рятувало.
Мені дійсно везло.
Тільки цього замало.
Листя не обпекло.
І гілля не зламало.
День промитий, мов скло.
Тільки цього — замало.
Мозолевський Борис
Стихи Мозолевського Бориса. (4 февраля 1936 — 13 сентября 1993) — советский и украинский археолог и литератор, кандидат исторических наук. Автор
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Монолог до мами
На тих стежках за дальніми степами, За полинами, сизими від мли, Де ноги Ваші зранені Терни колючі, мамо, наросли
Балада про рідну пісню
То не лебеді кричали, Не сполохані зигзиці То ловили Українок білолицих
Втеча
Втечу на Кальміус, на Кальчик, на Міус, У шахти, у могили, в урожаї Чи хто моливсь, як я тобі молюсь А ти мою молитву
Елегія
Над косою Обиточною ні хмарки Серпень в’яже біле сонце у снопи Від Бердянської затоки аж по Скошені стоять мої степи
