1 мин
Слушать(AI)Шлях
Шлях розкиса на голотечі,мов хоче кроки розчахнуть,намулом осідає вечір,і згущується каламуть.
В глевкій грязюці слід зникає —позаду дощова стіна;і ти, немов вигнанець з гаю,все тонеш, не знаходиш
А на обоччі розчепіривсьу розпачі терновий кущ,бо світ навколо
І став твій погляд
Чи, може, очі призвичаївдо каламуті, пелени,до падолистої печаліта до земної
Аби збагнув сумну оману,примарність літніх фарб збагнув;а тіло тоне, поле тане,свідомість вирина зі сну.
Але в заплющені повікистукоче
І не відпустить до скон вікуноги твоєї путівець.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Ремінісценції
Круг містечка Берестечка на чотири милі мене славні запорожці своїм трупом вкрили Т Г Шевченко1
Сходження
Слідком за хмарами зарухались і гори,засіяні пташиними кістьми,і захитався глибочезний корінь —твердь схилитнулась і здригнулись Камінчик випорснув із-під ноги зрадливо,і ти раптово втратив опертя,втичкались пучки в камінь, наче в гриву,а тіл...
Золоті копальні
На заході скарби золочені вогніють,їх щойно добули з копалень літніх днів;жарини ластівок, в повітрі безліч лінійпрокресливши, згасають в осмерклій глибині Скресають плями дня, спливаючи, мов кригана схід, назустріч ночі спливає битий По...
Віддалення
Віддаленіла так від мене,що обезтебіли і сни Мов тютюну стебло зелене,вуста мені обзеленив Так гірко язиком торкатисьтвого імення, світку мій,вуста поламані, щербаті,а в горлі — мов холоне лій — Ко-ха-но-лу-но — ло-не —