1 min read
Слушать(AI)Віддалення
Віддаленіла так від мене,що обезтебіли і сни.
Мов тютюну стебло зелене,вуста мені обзеленив.
Так гірко язиком торкатисьтвого імення, світку мій,вуста поламані, щербаті,а в горлі — мов холоне лій.— Ко-ха-но-лу-но — ло-не —
І серцевину обмина.
Вуглинночорно, холодинно —суцільна сіль, стіна
І озираюся — позадувуста твої, твоє
Рукою доторкнусь — свічадо,байдуже прохололе скло.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Роздвоєння стебла
Мов соком рослина, я повен тобою,іменням твоїм запечатано губи,та зайва сльоза переломить надвоє,бо надмір тебе — неминуча Ні дням, ні словам я твоїм неспівмірен,зоставсь навіть усміх за межами тіла,так ніби із рук твоїх випав допіру:бо слідо...
Сліди на піску Цикл
1 Малиновий лікер і сутінь І є лише «тепер» на всю світобудову Є ти, та є пісок, та хвиля крутогнута,малиновий ковток — і все, усе
Наприклад дерево
Дуб-небодержець взеленив повітряі наслухає, як кружеля земля на корені Чи ж під стопою рухається й світ І по слідах народжується Ой ти, любий-перебірничку,ходиш кругло по камінчику
Відбиток ІІ
Безглуздя самоти — це мимрення під ніс;це — чути лиш себе, до себе ж обзиватись,немовби голос твій в с в оє кубельце вріс,повітря ж надовкіл намощене, як вата Виходить з себе в ніч, виходити в астрал,вертаючись назад у страсі на світанні,і вм...
