Віддаленіла так від мене,що обезтебіли і сни.
Мов тютюну стебло зелене,вуста мені обзеленив.
Так гірко язиком торкатисьтвого імення, світку мій,вуста поламані, щербаті,а в горлі — мов холоне лій.— Ко-ха-но-лу-но — ло-не —
І серцевину обмина.
Вуглинночорно, холодинно —суцільна сіль, стіна
І озираюся — позадувуста твої, твоє
Рукою доторкнусь — свічадо,байдуже прохололе скло.***
