Сходження
Слідком за хмарами зарухались і гори,засіяні пташиними кістьми,і захитався глибочезний корінь —твердь схилитнулась і здригнулись
Камінчик випорснув із-під ноги зрадливо,і ти раптово втратив опертя,втичкались пучки в камінь, наче в гриву,а тіло прагло повного злиттяз масивом цим, що дихав пружно й спечно, —аж під грудьми вгиналося тепло, —камінчик падав, падав безкінечно —відлуння з стромовиння вгору
Які дрібні були ми — два уламки,відділені життям скупим від гір, —мов краєвиди, загнані у рамки,бо перспективу звужував нам зір.
Хоча нам страх розширював зіниці,та зір чіплявся вперто за граніт —згори і знизу дихала криниця,і захмілілий камінь, наче птиця,все падав, падав знизу — у
А ми з тобою важчі за каміння,тож надила донизу глибина,і під кутом прямим гріхопадіннябула до нас історія земна.
Навіщо ж нам ці сходження й вершини,чого ми прагнем?
Вгору що жене?
Якщо земля здригнеться і відкинеуламків два на лоно крем’яне?
Чого чіпляємось і рук не відпускаєм?
Хапаємось очима за вершок.
Під пучками вивітрюється камінь —порошить очі порох та пісок…***
Павло Мовчан
Other author posts
Відповідь
Покликувач спраглий: чому все, для чого Як нитка крізь голку, тяглася дорогакрізь серце — і рвалась: вузли на вузлах…лиш дучка лишилась — гуде на вітрах,мов випав сучок, і в плоть порожнястудощі затікають, негоди крапчасті Чому — по...
Листок З дитячих спогадів
З дитячих Між білим небом та землеюгіллям назубився гайок,і сніговою течієюприбило висохлий листок Упростяж глянув: Лиш проступили реп’яхи,так, мов родзинки ті на тілі,сирітним нагадом сухим,що часу колесо великедробило оберт ще один
Приростання
Сніг скам’янів і розцаривсь по небу свавільно —спробуй з-під нього хоча б бадилинку Біла сорочка пристала до тіла так щільно,з шкурою треба здирати, аби розстебнуть І на ходу прикипають до снігу підошви,з тілом доводиться їх — що не крок...
Взаємне віддзеркалення
Тебе я всюди, світло, бачивлетючим, ніжним та гарячим У шибку ночі лунко стукав,порізавши об неї руки Ти ж, розгубивши пір’я біле,від мене далі відлетіло І обернулося на віскте пір’я, що в долонях ніс