Пророчий сон патріота

Що за диво, що за нове чудо!..

Перед світом у святу

Вельми дивний сон мені приснився,

Що немов я опинився в Римі,

Там я бачив Колізей і Форум,

Капітолій і Тарпейську скелю,

Звідки давні римляни

В діл спихали чесних патріотів.

Та те все мене не вдовольнило,

Бо хто бачив Святоюрські вежі,

Староруські Золоті Ворота,

Що для нього Колізей і Форум,

Капітолій і Тарпейська круча?

Що нам римські цезарі й герої?

Таж прецінь у нас князі бували !

Але далі:

Ватікан я

І отця святого в Ватікані.

Але й то, панове, ще не диво.

То ж би навіть і у сні був сором

Бути в Римі та не бачить папи!

Вище всіх червоних

Він сидів у ясних, білих шатах.

На подушці оксамитній

Спочивала золота пантофля.

Різних націй вірні

На колінах лізли до престолу,

Цілували золоту пантофлю,

Отже, й я поліз услід за ними

Най же й русин буде так, як люди!

Річ святу поцілувавши

Один раз тому, що батько в плахті),

Я поглянув на святе

І зненацька скам’янів від дива

Хоч у сні ніщо нас не дивує,

Але ж то було всім дивам диво:

Я побачив руськеє обличчя,

Римською тіарою вінчане!

Боже мій! та я його так

Зустрічав у львівськім семінару!

Він пізнав мене і так

Повернися у свою країну,

Понеси їй звістку благодатну,

Що віднині кожний вірний

З ласки бога станеться безгрішним,

Тільки мав всім властям

Ніість бо власті, еже не от

Тут я нишком усміхнувсь, панове:

Вже цього він міг би нас не вчити!).

А хто хоче просто йти до

І в вінці, як мученик, сіяти,

Той повинен прочитати

Цілий річник

Руського

Тут, не знаю, чи й признатись, браття,

Защеміло трошки в мене серце).

Окрім того, я

Вірним всім піти в похід

Проти всіх плюгавих,

Сіячів ворожих, бридких впливів,

Їх нам треба нищить без пардону!

Буде вам за сеє рай на небі,

На землі ж то поки що ще

Тут я крижем впав перед престолом,

Хтів промовить щось, але

І покликнув голосом

Гей, на бога, милі руські браття,

Хоч би всій нам згинути судилось,

Мусим мати свого кардинала!

А вже сам він дійде до престолу».

Вже ж бо сон мій не зовсім даремний,

Бо казала так моя

То ж була сама народна мудрість):

Сон, що сниться у неділю рано,

Зроду-звіку не минає здарма.