3 min read
Слушать

Дим

Для нас у ріднім краю навіть

Солодкий та коханий…» Так

Казав старий Гомер: сліпії очі,

Либонь, не гриз тоді легенький димз багаттів хатніх; жертви й гекатомбипалилися не часто, більше в

Для нас у ріднім краю навіть

Солодкий та коханий…» Без

Я думала собі оці слова,

Простуючи в країну італьянську.

І мріялись мені далекі села:

Дівчата йдуть, співаючи, з ланів,

Клопочуться хазяйки невсипущі,

Стрічаючи отару та черідку,

Господарі вертаються з роботи,

Не прискоряючи ходи, поважно,

А нишком поглядають на димок,

Що в’ється понад комином низеньким,

І думають:

Оце ж воно й

І мріялись мені росисті

Волинські: здалека чорніє

Зубчастим муром, а туман на

Безгучним, тихим морем напливає,

Хто в лісі, хто у полі, стережися!

То котиться пропасниця лукава.

Але ночліжники собі співають,

Простуючи до лісу, на димок,

Се ж там товариші багаття розпалили,

Там тепло, сухо, грають роєм іскри,

Мов бджоли золоті, вогонь

Простуймо на

І я

На ті бездимні села

Вогню й малого для «поленти» досить),

На рижові поля, страшні «різайї».

Де невидимкою малярія літає,

Не боячись ні диму, ні вогню,

І слово «чужина» бриніло в

За кожним стуком поїзда

Тунель!

І дим влетів мені в

Гіркою хмарою – поганий дим,

Либонь, погане вугля італьянське

Так не душив і дим в курній

Там, на Поліссі, тож було

Дружки весільні, аж дзвеніла хата,

Не хриплим, чистим голосом,

Що голови немов у хмарі мріли;

Той дим гриз очі, але все ж не так,

Бо він був з дерева, а може, й те, що рідний.

А тут же кашель груди розбиваєвід сього диму!

Поки чужинарятунок дасть повітрям, сонцем, морем,коли б ще дим на той світ не загнав……«Sampierdarena».

Слава ж тобі, боже!

Се – хутко Генуя, там і спочинок,

Там буде море, і веселе небо,

І давне місто гордої

Одважного і вільного

Он наша Генуя», – панок

Показує мені удалину.

Дивлюся – і не бачу – мла

Добродію, чи се тут часто з

Такий туман встає?» – питаю

Туман?

Се не туман, се тільки дим,

Се завжди так.

Воно й не диво –

Я глянула: немов високі

У пристані великій,

Крізь сиву млу тонкії комини.

Та скільки! цілий ліс!

Багатство

Отут росте!» – сказав панок поважно.

У фабриках не кришталеві стіни,

А з вікон те багатство не світилось,

За вікнами щось темне

Мені згадалось теж приморське місто,

Не італьянське, потім друге, третє,

Четверте – все над рідними морями

І знову місто, те вже над

Великою, гучною від порогів,

Мов рейнська круча, де якісь

І день, і ніч глушать гук

А потім села в полем,

Від бурячиння… а над тим

Скрізь комини високі непомірно,

Мов сосни в горах – тільки що без

Ми в’їхали у передмістя.

Чорні,

Закурені стояли там будинки,

Суворі та непишні.

По

До вікон хустя прип’ялось, мов злидні,

Що їх ні в двері, ні в вікно не випреш,

А з вікон визирали, мов привиддя,

Якісь бліді, невільницькі обличчя.

А над усім той дим, той легкий дим,

Що не гризе очей, притьмом не душить,

А тільки небо ясне застилає,

І краде людям сонечко веселе,

П’є кров з лиця, і гасить людський погляд,

І барви всі рівняє сивизною.

Ніхто його не чув, але завжди,

І день, і ніч, і кожную

Безгучно і таємно, та

Він промовля:

Я тут, я завжди тут».

Той дим проник мені у саме серце,

І стиснулось воно, і заніміло,

І вже не говорило: чужина.

San-Remo,

0
0
32
Give Award

Леся Українка

Леся Українка. 13 (25) февраля 1871 — 19 июля (1 августа) 1913) — украинская поэтесса, писательница, переводчица. Автор стихов: Ой здається не ж…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Оползень настроения
Страдания юного Вертера краткое содержание
Ароматное цветение сирени
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+