Як стати поетом

1Сьогодні всі уміють римувати

Це нині не найважче ремесло.

Та є рядки, неначе груди з

Не сіялось у них і не росло.

Але

Ні, рими

Його іще не творять, друже мій:

Як сіль у світовому океані,

В Природі розчинитися зумій.

Коли у серці здужаєш

Жагу світил і спрагу

І кожен нерв зумієш

До рідних нив,—ти скажеш: я — не я.

Не

Не

Можливо, тільки хмарка,

Що понад лісом вранці проплива.

Чи та ворона, що над полем карка.

Чи

Чи

Чи земля жива.

Тебе нема і не було ніколи

Був

А ти до нього

Краплиною, щоб оросити поле,

Малим струмком, щоб виповнити став.

Однаково, яку дадуть роботу:

Крутить скрипуче колесо млина,

Орати до дванадцятого

Чи то гарчати псом біля вікна.

Між небом і землею розіп’ятий,

Ти не себе кохай, а землю цю,

Де стільки кривди й зла,де кожен

Приречений померти від свинцю.

Кров виплачеш — хай сльози станутькров’ю,

Гілками хай стають твої кістки.

Хай те, що називається любов’ю,

Твердіє, мов земні материки.2Вмирай, вставай і починай

Вдихати душу в глину нетривку

Аби на призьбі гралося

І ґелґотіли гуси па ставку.

Аби у лузі зацвіла

І на подушку падала коса,

І знову мати народила сина.

А він — це

А ти — земна

Є світ.

Є зорі.

Є жага

Себе побачити живим

На полотні, де атомність

Стікає материнським молоком.

Якщо ти полюбив оту потребу,

Тоді нема для тебе таємниць

Ітимеш світом. рівний сонцю й небу,

Ні перед ким не падаючи ниць.

Вмістивши в грудях видиме й незриме,

Ти соком зір напоєний міцним,

Забудь про ямби, про сонети й рими.

А просто Словом

І тільки Ним!

Тоді ти враз навчишся римувати,

Так просто й легко, як цвіте земля,

Як вміє, граючись, щаслива

В коханні зачинати немовля.

І стане вірш підковою і горном,

І воском, і гартованим мечем.

Для милої — цілунком неповторним,

Для материнських рук — твердимплечем.