1 мин
Слушать(AI)Берег чекання
Через душі, мов через вокзали,
Гуркотять состави
Може, сподіватися зухвало,
Вірити і ждати — поготів.
Та не вірить я не маю змоги,
Обіймає сумніви огонь,
І червоним ліхтарем
Зупиняю поїзда твого.
І стою на березі чекання:
Що ти мені з гуркоту кричиш?
Станеш ти біля мого
Чи до інших станцій просвистиш?
Василь Симоненко
Васи́ль Андре́евич Симоне́нко (укр. Васи́ль Андрі́йович Симоне́нко; 1935—1963) — украинский советский поэт и журналист, один из представителей п
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
“Чорні від страждання мої ночі”
Чорні від страждання мої ночі, Білі від скорботи мої Впали у твої свавільні очі, Жадібні, глибокі і чудні
З вікна
Синиця в шибку вдарила крильми Годинник став Сіріють німо стіни Над сизим смутком ранньої
Піч
Лиже полум’я жовте черево, Важкувато сопе димар, Галасує від болю дерево, Піднімаючись димом до хмар
Жорна
Натуга на руках,від втоми чорних,здувала жили,ніби мотузки Каміння клацало зубамив жорнах,жувало жовті зерна на друзки І сіялось не борошно,а При тьмяному мигтінні каганцяжіночі ніжніматеринські рукитягли за ручкукамінь без кінця