·
2 min read
Слушать

Вмираю

Невже ми не можемо просто лежати

І дивитися в стелю так ніби це небо

Пити вино і синхронно казати

«Побудь ще зі мною, мені тебе треба"

Тому що ми разом почали іти

Ми разом ковтаємо несвіже повітря

Тебе я прошу, на шлях мій світи

Щоб я не напоровся на ці гострі вістря

Бо з тіла тоді польється бензин

Затопить кімнату і спільні книжки

Тоді ти відчуєш страшну спеку зим

Яку ми ховали в подерті мішки

По плоті мурашки від подиху в вухо

Від твоїх цілунків десь в області шиї

У моїй душі ще до цих пір сухо.

Я без тебе вмираю від істерії.

0
0
260
Give Award

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Фауст краткое содержание
Придуманная судьба
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+