Вдосвітку змовкнуть труби органи й гітаривинайдуть раптом кола свої квадратуриі захворівши відчаєм архітектуритиша застигне темним гранітом нової
Під покривалом давніх часів заховавшисьвипнуться очі наче вузли на піднесених лицяхболю чекаючи адже на кожному кроцівисочина притягує погляди і
Та п’єдестали міцно вростають у землюбіля них з’юрмились натовпи зграї отарищо вони скажуть чи то промекають зараз?
Вдосвітку змовкли труби органи й гітари.
