Закон черги
Навпіл розтято серця і осердяздерто гримасами з лиць людські рисивже не страшні ні хвороби ні списибо у скафандрах вийшовши з лісунам задарма пропонують безсмертяначе голодному варево з дертівгору здійнявши скоцюблені пальцічи то прибульці а чи то блукальціі мерехтять у пітьмі неозоріймо’ трухляки а мо’ вранішні зорів час коли ми аж по вуха у смеркубезлад довірливий юрмища людствав координатах злоби і жмикрутствау кострубату ладнаємо чергуі розучившись любити й жалітив сутінках сутності стислого світузмінюємо математику волівпалих зібгавши надгеометрічноі за безсмертя вбиваючи звичнона арифметику наших підборівй очі біліють неначе від пліснявив дивній місцевості без видноколув мить відкриття світового законупро пропорційність жадоби і тісняви
Кацай Олексій
Other author posts
Дорога
На відстань невситеннукрізь безлад перелогуміж мною і землеюутиснулась А в темряві обабічяк закоцюблі муримиттєвості зліпилисьу років І щоби не синицюа журавля спійматине впоперек потрібноа вздовж її Щоб десь в опівніч впастидрімаюч...
Фентезі
Вибухну мов Санторинадже я напевне знаю —вовкулаки всіх країнзнов єднаються у І безопірно мов слизточаться крізь огорожібо людина кожна ізвипадком нещасним Відчуває кожна злістьзголодніла та невчаснаі гризе коняки кістьтруп засмаживши<br...
“Неначе звук покинувши струну”
Неначе звук покинувши струнуйдемо ми ще лупаті і лускатікрізь темряву темнішу за пітьмуєдину суть в розбіжностях Б’ючи у скривлених сонць тулумбасв галактик розбігання всесвіт граєй здерає сухозлоту час із насвтім бруд і гар із нас він теж<br...
Дзвони Атлантиди
Ми потопаємо усе своє життяв минулому і нас не врятуватизникаємо й на берег черепиз імли виносятьокеанські Той гине у штормах величних змінтой скаженіє в мертвім штилі будень —лиш хилитає дзвони течіяв каплицях Та ще вони бентежать берег...