Закон Черги

Навпіл розтято серця і осердяздерто гримасами з лиць людські рисивже не страшні ні хвороби ні списибо у скафандрах вийшовши з лісунам задарма пропонують безсмертяначе голодному варево з дертівгору здійнявши скоцюблені пальцічи то прибульці а чи то блукальціі мерехтять у пітьмі неозоріймо’ трухляки а мо’ вранішні зорів час коли ми аж по вуха у смеркубезлад довірливий юрмища людствав координатах злоби і жмикрутствау кострубату ладнаємо чергуі розучившись любити й жалітив сутінках сутності стислого світузмінюємо математику волівпалих зібгавши надгеометрічноі за безсмертя вбиваючи звичнона арифметику наших підборівй очі біліють неначе від пліснявив дивній місцевості без видноколув мить відкриття світового законупро пропорційність жадоби і тісняви

Грабіжники могил

В пригод запаморочливому вирізненацька впав я на шляхів розкриллівідчувши що не зможу більше крастив забутих склепах зоряних І зморений мов динозавр останнійстеп сивий зачаївся у чеканніхоч гучно з пляшки вибиває корокмій вічно п’яний Зр...…

“Всмоктала чорна ряска зорепад”

Всмоктала чорна ряска зорепадхапа парсеки ротом безупиннов акваріумі трьох координатмій зорелітяк без води У склі безодніпогляд вже померху порожнечузгусло безгомінняі темно навкруги і ні шешерхлиш нескінченність зорі нишком І ось тоді я...…

Вдосвітку вздовж колії

Нишком неначе досвідчений євнухтихо мов нота що спить у трубіпо площині відображень непевнихйшов я повзбіжно самому І невловимим чудовиськом Нессіспостерігав як тягнула свій хвіствиснаженість пасажирських експресіву експресивну наснаженістьb...…

Квітка

Хоч всеньку ніч краплинки зорепадушукай, та їх не знайдеш ти ніде,бо тільки-но зоря на землю пада,вона відразу квіткою стає Горить її проміння — не згорає,згущавившись у теплі пелюстки,і пахощі чужого небокраюусе живе бентежать навкруги ...…