Страхи та химороди ночінад головою
Чого ж вони від мене хочуть?
Коли я сам сиджу, як страх:сніг замість пташок у рукахі благувато все
На всю стіну у мене втіха:ходи, малюй обличчя віхолабо ставай на повен зрісті сам себе приймай, ти гість.
Пташок пусти, налий в пластмасуводи важкої… або гасуі все, що думав, — спопели,а на тім місці знайдеш з часоммаленьку грудочку смоли.***
