Евакуація
Був день, що ні змісту йому, ані форми,зрівнялась з землею розбита платформа,і потяг розмивчатий парою жбухав,колеса гриміли об рейки над вухом.
На обшир дощу розбухало все тіло,і чути було, як у нього вганяливажкі вухналі, прибиваючи шпали.
Блукаючи плач, перебарвлений в біле,притулку шукав у вустах спорожнілих,і пахла, як завше, наївна жоржина,протиснувшись запахом в диму щілини.
І праглося покликом кликнути:— Мамо!
Що діється з нами?
З твоїми синами?
Квадратним став м’ячик,хоч плач — він не скаче!
Облизують глобус дві снасті собачі:рипить він,зіржавлений в довгій мандрівці,аж місце затерлося нашій домівці;та тичеться пучка в мальовані води:— Отут наше «дома», тут сонечко
Там сонях цвіте, як стільник — повен меду…
А глобус кружляє.
І важко те
І важко збагнуть, що гудуть «месершміти»,що ми не дорослі, а вже і не діти.***
Павло Мовчан
Other author posts
Обійми
І крякав крук, але довкруг ні хмарки,і горобина, вибухнувши жарко,аж іскрами розбризкалась навкіл А поруч з нею вільхи недогарки —так ніби сонце ділене Сюди погонь, а туди сажа чорна,сюди весілля, а туди печаль,сюди оздоб’я, а туди потво...
Безмежжя
Понаджений прихильністю снігів,ошуканий, спонукуватий криком,він відчував себе рівновеликимбезмежності, відбитій в люстрах днів Слід залишав і думав: наповічно,але вода ішла йому навстрічно,змиваючи відмітини й відбитки,і обертала машкару тра...
Спроба міри
Від роздолля біль під серцем:леле, що за глибина Синь-блакить черпав наперстком,щоб добутися до дна Та блакиті прибувало,хоч росла щодня жага,пив захлинно — було мало,синь кипіла в І метелики летіли —білим-білі пелюстки,покривали вс...
Стремління
Я так тягнусь до тебещо стогін може лише мислитисьначе криничка у лузі —не зауважений нікимсам у собі й для небати ж — в кожній крапці зримостіі слух скасовано задля стремліннятуди до зглибленнятам де і «є» і де «нема»ой розчинитись пучками губами...
