Стремління

Я так тягнусь до тебещо стогін може лише мислитисьначе криничка у лузі —не зауважений нікимсам у собі й для небати ж — в кожній крапці зримостіі слух скасовано задля стремліннятуди до зглибленнятам де і «є» і де «нема»ой розчинитись пучками губамиі втанути зомлінням в тебенавіщо зір навіщо слух та моваостання крапля розумузадля благання — гаснети — всеприймаюча — потульно-незабутатвердим у плиннесхлипом ойкнуть в сутіньщоб волокном шовковимпройти і поснувати жилий не визирати із твоїх очейсвоїми —а через тебе бачити себеа через «ти» — єдине***