Я так тягнусь до тебещо стогін може лише мислитисьначе криничка у лузі —не зауважений нікимсам у собі й для небати ж — в кожній крапці зримостіі слух скасовано задля стремліннятуди до зглибленнятам де і «є» і де «нема»ой розчинитись пучками губамиі втанути зомлінням в тебенавіщо зір навіщо слух та моваостання крапля розумузадля благання — гаснети — всеприймаюча — потульно-незабутатвердим у плиннесхлипом ойкнуть в сутіньщоб волокном шовковимпройти і поснувати жилий не визирати із твоїх очейсвоїми —а через тебе бачити себеа через «ти» — єдине***
1 мин
СлушатьСтремління
0
0
12
Подарок
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…
Другие работы автора
Начерки до портрета Івана Франка поема
Дмитру Павличку1 Прихильний до тиші золочений явірпро полудень літній йому звістував,та хмара зависла, червона краями,хотіла, щоб швидше він в слові постав Бо світ безіменний зливався в єдине,недоткнутий думкою, скривджений весь,відлунюв...…
Арлекін
Так далеко гра від життя, ой далеко,що не ствердить небо землею, а землю небом Порожнеча, що всіх єднала, зсукалась у нитку,від мандрівки — ні зиску, ні збитку:шва розшилася — ледве тримаються руки,голова підмізинна нездала на штуки,похилилас...…
Теслювання
Буває так, що в Сидить і соловей, і крук І дерево, немов пречиста, Таїть зачатий духом звук…
10 На страту
1 По дорозі до Петропавловської Цей янгол двокрилийна палі фортецікружляє за вітром,ніяк не зірветься,а шпиль, що завершував царське стремління,поглиблює янгольську муку й боління О місто, в намисті містків і бруківки,золочене скріз...…
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
