1 min read
Слушать(AI)Колодійство
Вже сонця колесо збиває стельмах,ще обруча — до осі полум’яної!
Цим возом їхатиме завтра Зельман,ключар і староста гульби весняної.
Відносить стельмах сонце ковалеві:— Обруч найбагряніший викуй, майстре мій,щоб сонце жевріло ясніш від гриви левавесні трояндній й осені оайстреній!
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Мій давній голос
Палкий, нічим незаспокійний,ловлю слова, мов барвні скельця Як же ж я терня туги рвійнез корінням вирву з штольні серця Терпке похмілля свіжих ранківп’янить, як і давніш п’янило Дивлюсь в блакитну призму склянки,де заламалось небо в...
Забута земля
Село вночі свічок не світить,боїться місяця збудити,що жовтим без наймення квітомцвіте в садах, дощем умитий Густа вода спливає з гребель,де обрії спинились в леті У бурих кублах побіч себезвірята, люди і комети Забута земле під дощ...
Слово про полк піхоти
Ми молодість тверду і кучерявускладаємо, мов прапор, на лафетах У куряві цілує очі слава,горять на небі кулі і комети Змішалися, у куряві склубившись,статуї й люди перед арсеналом Ми, на багнети сонце настромивши,виходимо нестримно ...
Портрет теслі
Він був закоханий в мистецтво і мистець в коханні,тесав церкви стрілчасті й чарував жінок,тесав слова натхненні й на скрипці грав квітчастій Горіли молодиці і дівчата в п’янім щасті Ой, не одна згубила з них вінок Коли умер, лишилис...