Вже сонця колесо збиває стельмах,ще обруча — до осі полум’яної!
Цим возом їхатиме завтра Зельман,ключар і староста гульби весняної.
Відносить стельмах сонце ковалеві:— Обруч найбагряніший викуй, майстре мій,щоб сонце жевріло ясніш від гриви левавесні трояндній й осені оайстреній!
