1 мин
Слушать(AI)Забута земля
Село вночі свічок не світить,боїться місяця збудити,що жовтим без наймення квітомцвіте в садах, дощем умитий.
Густа вода спливає з гребель,де обрії спинились в леті.
У бурих кублах побіч себезвірята, люди і комети.
Забута земле під дощами,під оливом рудого неба!
Ця пісня серцю наче камінь,а все ж її співати треба.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Похмурий гімн
Похилі чола,похмурі очі,розпука гола,мов свердлом, точить Тривожний голосшепоче стиха,та зір навколошукає лиха Тривожні очі:німим що буде І серед ночіблукають люди
Концерт з Меркурія
Як віко скриню, ніч прикрила муравлисько міста,в долинах забуття ростуть гіркі мигдалі сну На голови міщан злітають зорі, наче листя,у скорчах болю і багатства людський вир заснув Бур’ян дахів, співуче зілля, міцний кущ — антени На ...
Народини ідеї
За вікнами пливе ніч тиха,та тиша сутінками диха,сидить в кімнаті при столі,десь, мов сичі, сичать жалі,далекий шепіт лине в вуха,далека далеч давить духа Ступає сумнів сном поволіта стукає тихцем до волі Глухий глузливий глум, пихаголки...
Сутінь
Долоні сну в весінніх сіняхлягли на струн прощальнім шумі В твоїх очах блакитна сутінь Не дно кларнета — дно задуми Мов зустрічі давно забуті,подертий шовк твоїх левконій
