1 min read
Слушать(AI)Портрет теслі
Він був закоханий в мистецтво і мистець в коханні,тесав церкви стрілчасті й чарував жінок,тесав слова натхненні й на скрипці грав квітчастій.
Горіли молодиці і дівчата в п’янім щасті.
Ой, не одна згубила з них вінок!
Коли умер, лишились його твори:дзвінкі пісні й церкви сріблистобанні.
Дяки співали, і співали хори,церкви були в смеречину убрані.
Ой, голосило в кучерявий ранокдванадцять найкращих коханок.4 квітня 1935
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
До дна
Я витесав поему з срібла,поема — мов ялиця Весна спинилась і приблідла,мов з дива молодиця Співай, сокиро, теслі безум,розтісуй пісню знову Углиб, до дна співуче лезовстромляю в корінь слова
Похмурий гімн
Похилі чола,похмурі очі,розпука гола,мов свердлом, точить Тривожний голосшепоче стиха,та зір навколошукає лиха Тривожні очі:німим що буде І серед ночіблукають люди
Романтизм
Над морем в хмарах марить чорна галич,ліричний місяць потопає в тінь І дикі скелі й синя далечінь Пливуть похмурі Байрона ушкали В городі в темну ніч самітний Вертерна зір вазі сам важить світ і серцесвоє й сумує, що живе, не вмер ще
Епічний вечір
Під прапором мідянолистих буків,де сонце покотилось вогняним тарелем,засмаглі хлопці, мов джмелі на луках,гудуть, і вибухає пил з рудих цегелень На бурунах трави, в зеленім диміколишуться корови, мов тяжкі колоди,і зорі в зорі дзвонять понад ...