1 мин
Слушать(AI)Дерево
Вітри розносили сонця і сіно,
Піском заносячи усесвіт,
І очі грузнули від невбиральних видив.
І крик, що коливав рівнину,
Висів на нитці, мов жовток,
І дерево, що розлилось по
Біліше сонця, глибше океану,
Те дерево, що розділяє межі
Під яблунею не ходить людині.1961
Андієвська Емма
Э́мма Ива́новна Андие́вская (укр. Емма Іванівна Андієвська; род. 19 марта 1931, Донецк) — современная украинская поэтесса, прозаик и художница,
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Хвилі
Зловився короп, й рук нема тримати Лиш груди — меч, що — межі ворожнечі Краплини — крок, — все ближче до півночі Танок лелек і лябіринту смуток
Натюрморт як трамплін у намір сонет
Тарілка Семиколірна підлива Поруч виделки – куля і Люмінесцентна – з дисків вся – колода,
Скарга Власника
Я казав, що не Переганяти худобу бродом, Тоді, коли місяць у повні, Але моя стара мати запевнила,
Вігілії СХІ
Із книги Навколо порожнеча, як нарзан Все далі – ціль І тяжча й тяжча ноша,
