Эпилог (Так певал без принужденья)

Стовпи із попелу угору! Міста в дротах — під вітром ліри. Це тут, де мурів скупість взором,без сяйва навіть сонце сіре. Тут люди, мури і бацилітим самим піддані законамі тулуби печей похилі,де розцвітають іскор грона.

1Впливаємо в соснове море,в сосновий шум, сосновий спів. Над нами небо неозоре,над нами дах струнких верхів,над нами віддихом глибокимпарують оліясті пні. І чуєш, як під твоїм крокомзростають зела запашні. Тут не бажаєм більш…

Зачем на меня ты и глупость, и злобу, Плетнев, вызываешь нескромной хвалой? К чему величаешь любовью бессмертных Простого певца?

Росте хлоп’я, мов кущ малини,підкови на шляхах дзвенять. Ось ластівки в книжках пташинихзаписують початок дня. Запрягши сонце до теліги,назустріч виїду весні. Окриленим, хрещатим снігомспівають в квітні юні дні.

Закрутився світ безкраїй,зелень на землі й на небі. Ой, дівчатам заплітаютьу волосся сонця гребінь. День зелений, день хрещатий,герці радісних лошат. В пісні важко передатите, чим крилиться душа.

1Навіщо ти прийшла до меней застукала в вікно? Навіщо серце б’є шалене,а думка з ним водно. Навіщо ти прийшла до мене,веселкою заблиснула в вікні? Навіщо серце ти шаленев ці безпросвітні будиш дні.2Тисяча питаннів падає на наші…

Стоповерхові кам’яниці сплять, немов потомлені звірята,географи малюють зорі крейдою на неба мапі,в рудому сяйві ліхтарів дощу краплини, мов пісок крилатий,і місяць золотим котом лежить у мене на канапі. Ржавіють мертві риби у басейнах,…

Підводяться, мов сонні, велетенські леви, силюетитяжких, прирослих до землі, кам’яностопих тюремі в’язнів по ночах відвідують коханки і комети,і місяць, мов рудий павук, повзе поволі муром. Коли слова на порох стерті, сповідатись зорям…