Дивлюся на вогонь, як полум’я струмує,на вигинах своїх він настрій мій формує:сюди-туди хить-хить,назад — вперед, угору,горить душа, горить,і полум’я —
Хвилястий, як вода,приплив — відплив у тілі,і лущиться слюдау горлі обвуглілім:— О люба, лебедійхвилястим плином ліній,випалюється лійз долоней — білих
Оплавлюється склоі тане роговиця,і світла натеклоу очі, мов живиці.— О пагубо, палька,пекельна полум’яність,вуглина випікавже й спогади
Обвуглений, у нічвпаду, як головешка, —не згасне на менівогню твого мережка.***
