1 min read
Слушать(AI)Арлекін
Так далеко гра від життя, ой далеко,що не ствердить небо землею, а землю небом.
Порожнеча, що всіх єднала, зсукалась у нитку,від мандрівки — ні зиску, ні збитку:шва розшилася — ледве тримаються руки,голова підмізинна нездала на штуки,похилилась, бо їй не збагнутьні вертепних ходів, ні спонуки,ані гри одноосібної суть.
В довгу скриню зануряться очі,сміх потрісканий вткнеться в сукно,сон той самий все сниться пророчо:міль, а з скроні тече порохно.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Камінець
Як можна так жити далеко і певно, —на нас-бо чекають спокуси недремні:пиття-забуття, і життя захлинальне,і день безберегий, і ніч сповивальна,заснеш — не прокинешся, ступиш — Рости, як травина Авжеж-бо, На пожир пожежі, на поглум дощам
Біля Дніпра
— Пет-ре Іва-не Ма-рі-є По складах переносимо власні ймення на той бік,де іскри святкують свою нетривалість,блукаючий дим назустріч підводиться тихо,високе полум’я, високий дим, і ми високі
Розчинені вікна
Ненатлий дух часу, усепоїдучий,розлущивши серце, облуду лишив,корогву зелену пустив на онучіі камінь, як попіл, Зостались у мізкові обриси літа,і слово «зозуля» звучить, як «зола»,лиш тіні у небі снують перелітні,та в кожній із них колись пта...
З глини ліплені
Ти маєш можливість ще й раною стать І діткнута плоть язиками багатьдостойно знесе усі муки Та поки у камені іскри ще сплять,хутчій витискай з нього соки,і мури розкидай, і вежі зруйнуй,і вилущи зрілу бруківку,щоб час розступився ушир-гли...
