Засурмили вітри

Засурмили вітри, об сосну розбиваючи крила,

Зачастили до саду зайці з помертвілих лугів.

То зима у степах вікові фоліянти розкрила.

А дерева — мов знаки на білій сторінці снігів.

Лиш замовкнуть метілі — і, в коженвдивляючись атом,

Зорі шлють на хати дивних снів мовчазнутечію.

Місяць ходить за вікнами

І обмацує простір, приймаючи сповідь мою.

Він мені заповів, щоб розслаблену

Я зібрав у кулак і заснути не смів ні на мить.

Бо у хмарах нічних, потрясаючи води і сушу,

Із далеких висот вогняна колісниця гримить.

Час глибинних борінь, коли серце не знаєдостоту,

Що нового народить ота занебесна стріла.

Ще до неї не звикли.

І входять у кожну

Світлі хвилі Добра, нерозвідані сутінки Зла.

Це ще треба в собі замісити.

І треба пізнати.

Та не знаю, чи встигну.

Не спи, моя душе,не

Засурмили вітри.

Під кудлатою шапкою

Не вгасає вікно.

І голосять зимові степи.1968