Пропахнувши торішнім листям,вкриває ультрафіолетмоє загублене князівствона найзабутішій з планет.
Бузкові хмари видихаєзаслаблий вітер зорь крихких.
Безгучно час перетераєзалізні клямри брам важких.
В степах зотліли
Піском розсипалися
Але серед розрив-травиблищить магічне коло.
Ковзну я в нього у пітьміі з цим полине рухомсамотньо-гордий звук сурмируїн тріумфом.
Бо знов до тебе,
Давня Русь,я з чорнопростору вернувськрізь галактичні таємниці.
Промінням вишиті зіниціповільно обертаються:вертаємось,вертаємось…
