1 min read
Слушать(AI)Кохана моя
Юлії Б. присвячується…
Кохана, моя ти неземна,
Я знаю, що ти вже не одна.
Але тим паче — я кохаю!
І в серці іншої не маю.
Мене серйозно не сприймаєш,
Лиш поглядом зі мною граєш.
Тобі кохання не сумісне —
Як жаль, що леді ти залізна.
Лиш із серцем моїм граєшся —
Над почуттями насміхаєшся.
Але ж воно-то не камінне…
Невже в коханні серце винне?
Та я стерплю ці муки, киця,
Бо я люблю тебе, жар-птиця!
Ти ж знаєш, серцю не накажеш.
То що на це, кохана, скажеш?
09.03.08
© Тарасенко Віктор
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Знаю — кохаєш!
Людмилі Б. присвячується… Я знаю — кохаєш, Бо відчуваю тебе. Я вірю — чекаєш,
Кінець
Людмилі Б. присвячується… Чому так завжди у житті: Якщо ти любиш — тебе ні? Чому ж так боляче мені,
Подруга моя
Юлії Б. присвячується… Мені близька ти і чужа! За що я мучусь і страждаю? Чому між нас іще межа? Як пояснити це, не знаю.
Красуня моя
Юлії Б. присвячується… Очі твої карі — Зірок ясних вогонь. Уста твої рум’яні — Для мене — то полон.
