Юлії Б. присвячується…
Кохана, моя ти неземна,
Я знаю, що ти вже не одна.
Але тим паче — я кохаю!
І в серці іншої не маю.
Мене серйозно не сприймаєш,
Лиш поглядом зі мною граєш.
Тобі кохання не сумісне —
Як жаль, що леді ти залізна.
Лиш із серцем моїм граєшся —
Над почуттями насміхаєшся.
Але ж воно-то не камінне…
Невже в коханні серце винне?
Та я стерплю ці муки, киця,
Бо я люблю тебе, жар-птиця!
Ти ж знаєш, серцю не накажеш.
То що на це, кохана, скажеш?
09.03.08
© Тарасенко Віктор
