1 min read
Слушать(AI)Крик душі
Юлії Б. присвячується…
Минули дні, минули ночі —
Не заспокоїлась душа.
Я бачу знов прекрасні очі,
Аж серце тіло залиша.
І знову я тобі потрібен,
Та, як завжди, — у ролі друга.
Душі моїй діватись ніде —
Лише терпіть, моя подруга.
Обнять… “Ні-ні — рука тяжка!”
І пригорнуть не дозволяє.
А цілунок — знов її щока.
“Кохаю” також не сприймає.
Якщо зробить щось — “обажає”.
Та “Як мужчину — не кохаю”.
Чому ж взаємності немає?
Лиш біль і розпач відчуваю!
18.10.09
© Тарасенко Віктор
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Знаю — кохаєш!
Людмилі Б. присвячується… Я знаю — кохаєш, Бо відчуваю тебе. Я вірю — чекаєш,
Кінець
Людмилі Б. присвячується… Чому так завжди у житті: Якщо ти любиш — тебе ні? Чому ж так боляче мені,
Чому?
Юлії Б. присвячується… Обняти права я не маю — Лиш серце своє надриваю. То за що ж я так потерпаю? За те, що палко кохаю?
Бажаю!
Юлії Б. присвячується… Чом “Я кохаю” Тебе сердить до краю? Кохана, я щиро. І ставлюсь дбайливо.
