На ниву в жито уночі,
На полі, на роздоллі,
Зліталися
Пожартувать,
Поміркувать,
Щоб бідне птаство заступить,
Орлине царство
І геть спалить.
Орла ж повісить на тичині.
І при такій
Республіку зробить!
І все б, здавалося?
А ні,
Щоб не толочили
Воно було б не диво,
Якби хто інший), на тій
Сильце поставив.
А то зирк!
Таки голісінький
Поставив любо.
Та й
В копиці спать собі, а рано,
Не вмившися,
Гостей довідать…
Та й погані!
Усі до одного
Оце тобі вари й
Щоб не нести
Таке добро, то повбивав,
А інших гратися оддав,
Приборканих, воронам,
І не сказав
Друга половина 1848,
Косарал]
