1 min read
Слушать(AI)Гвоздики
Зелені сутінки.
Гвоздики —посли весни.
П’яній до краю!
Який цей світ знов став великий!
І знов твої листи читаю.
Вгорі зелена яма світла,ядро — гвоздика електрична.
Ні, ми до того ще не звикли,що наша молодість не вічна.
Але колись до цього
Та поки що свята омана —ота дружба з життям не никне,що нас, моя кохана,помазує весни єлеєм.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Вербель
Ось бубон ранку — кругле сонцедо маршу будить вояків Лопочуть верблі по казармах,весна тріпочеться, мов спів,весна тріпочеться, мов птах,у клітці сірих коридорів,і день накреслює свій шляхна мапі неба Гаснуть зорі,мов очі втомлених кохан...
Дороги
Розгорнулась земля, наче книжка(дороги, дороги, дороги) Зашуміла трава і принишкла,простелилась нам юним під ноги Тільки небо і тільки пшениця(над нами, за нами, під нами) Тільки безкрай і далеч іскриться,тільки безвість вітає вітрами
Схрещення
Об хмару хмара, мов об дошку дошка,ударить глухо, й небо затріщить З лопати хмари сиплються дощі,немов пісок дзвінкий В зелену ложкулистка бере калина дощ, мов юшку,і п’є, і п’є, мов струмінь щастя жданий,мов бризки сім’я, мов росу цілющ...
Коропи
Співають коропи, і крають води леза,дахи, мов віка скринь, підносить вітер,і проповідь говорить окуням береза Це все недійсне, навіть неймовірне,цьому не вірте Та дійсне те, що бачив я уранцітам, де ріка коріння миє гаю,коли вітри, мов п...
