1 min read
Слушать

Поклик

Намарилось недоброхіть:недбайний день і погуляння,кругом штахетник, наче кліть,а посередині стоїтьдрабина в небо, і останнійщабель зелений, наче віть, —не досягнуть, не долетіть,бо неспроможен до

Поволі-воленьки іти,перебирать щаблі трухляві,а на хмарині зверху — ти,в блакить вмочивши крила дляві,пливеш — мені не

Щаблі обрушуються —ницья падаю грудьми на кілля,і стрімко в пролійки зіницьземля вліта, як шмат вугілля.

Свідомість гасне: попіл, тьма,поволі зменшується

Та раптом голос підійма:— Вставай!

Хутчій!

Рівняйсь на дійсне!

Я звівсь і відпечатав крок,рівнявсь на сонечко ліворуч,проте хмарину бачив зрок,хоча очей не зводив вгору.

І чув пекучий в грудях біль,так ніби паколи стриміли,і голос чув, що звідусільгукав:— Лети душею, а не тілом!***

0
0
69
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Цветок поражения
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+