Минають дні минають ночі
Минають дні, минають ночі,
Минає літо,
Пожовкле листя, гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
І все заснуло, і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не
Доле, де ти!
Доле, де ти?
Нема ніякої,
Коли доброї жаль, боже,
То дай злої, злої!
Не дай спати ходячому,
Серцем
І гнилою
По світу валятись.
А дай жити, серцем
І людей любити,
А коли ні… то
І світ запалити!
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше – спати,
І спати на волі,
І заснути навік-віки,
І сліду не
Ніякого, однаково,
Чи жив, чи загинув!
Доле, де ти, доле, де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї жаль, боже,
То дай злої! злої!21 декабря 1845,
Вьюнища
Тарас Шевченко
Другие работы автора
Дурні та гордії ми люди
Дурні та гордії ми На всіх шляхах, по всій усюді, А хвалимось, що ось-то І над землею, і
Буває в неволі іноді згадаю
Буває, в неволі іноді Своє стародавнє, шукаю, шукаю, Щоб чим похвалитись, що й я таки жив, Що й я таки бога колись-то хвалив
Наймичка
У неділю Поле крилося туманом; У тумані, на могилі, Як тополя,
Умре муж велій в власяниці
Умре муж велій в власяниці Не плачте, сироти, вдовиці, А ти, Аскоченський,