1 мин
Слушать(AI)Молодий поет
Над лугом буря свище, наче пуга,
І вітряна кряжами кряче пря,мов не ліси хвилюють, а моря,та в серце туга стукає, мов пугач.
Тоді виходжу в чорну ніч на ганок,деру очима тінь, гляджу зорі.
Крізь вихор чалий кінь зарже над раном,роздзвінно гупне копитом в поріг.
І сам не знаю, як скачу в стремена,хватаю репане реміння нузд,а завірюха на дворі шаленарамена отвирає й мутить глузд.
Лиш в грудях голос дзенькає, мов мідь,шепоче:
Молодий, не їдь, не їдь!”
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Елегія про перстень пісні
Я маю дім, при домі сад,ліричні яблуні у ньому Мов свіже молоко — роса,розваги мед мені палкому Мов капелюх, квітчастий дах,і дім мальований, мов скриня Злодії ходять по садахкрізь перелази та вориння
Похмурий гімн
Похилі чола,похмурі очі,розпука гола,мов свердлом, точить Тривожний голосшепоче стиха,та зір навколошукає лиха Тривожні очі:німим що буде І серед ночіблукають люди
Лещетарі
На кичери, гори, ліси,мілкого срібла басейни —навпрошки, навскоки, навкоси,навпрямки, навперейми Вітер гір, мов холодна вода,вимиє нам легені Морозу сила молодависталить наші жмені Сила пекуча, тріскуча морозувигострить, наче бритву...
До гордої рослини цебто до самого себе
Широкоплечі пні Черва і червень З погаслих зір срібляве порохнообсипує дубове листя Днопідземних рік