І не жона, й не наречена
Ішли степами без доріг.
І божевільні квіти
Тобі тулилися до ніг.
І яструб довго плив над
Чого він плив, чого хотів?
Зринали в небо
Жита, від сонця золоті.
Я цвів тобою і для тебе,
І ти світилася в мені.
В твоїх очах гойдалось
Із хижим яструбом на дні.
