На райдузі по Україні

Несуть дівчата просту хлібину,

Рожевий хліб,на зорях спечений.

Пахне всесвітомі руками жіночими.

Пахне болем, думками Тараса,

Пахне стріхою і дощами,

Мій круглий хлібе,

Як доля мого народу,

На всі боки однаковий.

Мій чистий хлібе,

Як наше сумління чисте.

Дзвінкий мій хлібе,

Луниш історією.

Насущний хлібе,

Як праця наша

Рожевим хлібом — святим на голови,

Ні, блазнювань такихми не

Летить зерно, як бджоли в вулень,

І шепіт, шепіт — по про минуле.

А про майбутнє — на повні

Гуде хлібина, неначе бубон.

О геніальний, священний хлібе!

Тебе цілуємо і

Перед тобою.***