Бентежачи тремтитьз-поза повітря все снуєтьсяі випинає слух дугоюнемов стосується це ще к о г о с ь в менібезособовогоале ні зойко-стогонівлиш струмування тишів якій то згусне сніг до маски пожиттєвоїто розповзеться марлеюі губи вгадуєш по віддихуякий вміщає лише слово Богза що такі випробичим пустку виповнитьякщо на марев’яні баніводогінна вежа неухильно наїжджаєа смолокурня небо сваритьцегляним перстомдим то загускне в гавуто розповзеться волокнистим нудома з цегляного горла вивержується вгору договорі відчуваєш лише присутність страхув безособовому єствіглянеш в калюжупаперовий згароктак ніби тлив вогоньгазетну постатьде відбилось обгоріле слово зусебічщо й не вчитати…строй…***
1 min read
СлушатьПодвійна експозиція
0
0
22
Give Award
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…
Other author posts
Скарби
Збирачу просторів безглуздий,ти все, що бачив, те і брав:від ваготи аж ноги грузли,зір захлинавсь від різних барв Зібрав доволі — може, досить Пора оглянути скарби Дивись: там жар, де була просинь,де смоль — там паділ голубий…
Шиття хрестиком і гладдю
Цей шум колисковий загойдував розумі сім’ям березовим простір Ще дихала пам’ять гранітним морозом,збігали вапном побілілі стовпи Ще дихала хвоя густим нафталіномта глиці ошурки тяглись до руки;магнітні малюнки, майбутні відмінив блакиті ...…
Передчуття весни
Проходить оподаль суцільність вербова,і снігу яскравість на чорній І котяться яблука вниз по щоці —їх круглість червона горить в кулаці Синиць на воринні Нема їм числа —перечина кожна пірцем…
Біля межового каменю
В якого дерева мені питати тіні Із джерела якого воду пить Я в затінях поплямував сумління,а серце, як розпечене, Ні попуску, ні пільги, ані міри…
Comments
You need to be signed in to write comments
