Бентежачи тремтитьз-поза повітря все снуєтьсяі випинає слух дугоюнемов стосується це ще к о г о с ь в менібезособовогоале ні зойко-стогонівлиш струмування тишів якій то згусне сніг до маски пожиттєвоїто розповзеться марлеюі губи вгадуєш по віддихуякий вміщає лише слово Богза що такі випробичим пустку виповнитьякщо на марев’яні баніводогінна вежа неухильно наїжджаєа смолокурня небо сваритьцегляним перстомдим то загускне в гавуто розповзеться волокнистим нудома з цегляного горла вивержується вгору договорі відчуваєш лише присутність страхув безособовому єствіглянеш в калюжупаперовий згароктак ніби тлив вогоньгазетну постатьде відбилось обгоріле слово зусебічщо й не вчитати…строй…***
1 min read
СлушатьПодвійна експозиція
0
0
22
Give Award
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…
Other author posts
Розорана могила
1 Пилок часу ліщина трусить на перелоги голубі,я загублюся, віднайдуся, як ніж в руці,сам у собі Але, шукаючи, я втрачу те, що невтраченим вважавта неубутним, так неначе об вітер притупив І погляд каменя не вріже, пилок спаде,збіжит...…
Серп
Серп виткався на ржавім поліі впав раптово на снопи;розтявши лінію недолі,він поле кров’ю окропив Спинився жнець на краю думки,спроквільно спину розігнуві різонув навідліг лункопо стеблах спеку навісну Зерно розбризкалося прискомпо чорні...…
На спадку вечора
Не віддзеркалює водауже ні хмар, ні птахів І сонце, випавши з гнізда,вниз покотилось з даху Перехилились голоси—аж мур небесний тріснув,та з тріщин краплями росипросочувалась І позліталися давноу вулик звуки й бджоли…
Я сам пройшов крізь себе
Оманливий цей сніг біліє вже укотре — Весна не за горою — укотре я кажу Одноманітне все й на білощі щедротне —сріблиночки в очах і я не…
Comments
You need to be signed in to write comments
