Пам’ять і серце
Від сизого до голубогоодвільгли хмари й дерева,і проступаюча дорогаслідом торішнім ожива.
Листки потрухлі, жовта глиця,насіння з вільхи, будякиі нехолонуча живиця,що капле, капле в дві
В глибоких зморшках зберігаєшорстка кора вологи слід,і моя пам’ять — ні, не маєслідів од проминулих літ.
Свідомість спрямлена до крику,її, мов вітром, продува,проходить простір многоликий,гуде порожня голова.
Кого кохав, конав од муки,і язиком — листком щавлю —зализував сліди розлуки,завдавши серденьку жалю?
Аж страшно, порожньо, неначехтось замість тебе досі живі твою пам’ять не позначив,а тільки серце спопелив.***
Павло Мовчан
Другие работы автора
Радість
Світле небо завіяло очі мені сонячним сяєвом;птичі гомони міста, чому ви за мною вганяєте Я ж по вулицях крочу, що врізались в глиняні гори,де підсаджує вище стремління своє завершений поверх Кожна посмішка сонця йде в парі з мотивом лег...
Чорний вітер
Облущивсь простір, і повітря зжовкло,щілясті шелестять очерети,замість води снує в струмочку голка —на той бік літа нам не І кінь сумний при березі похнюпивсь,важких очей уже не підведе,і бережина зеленіє скупо,де кружеляє колесо І вікна...
Не вигоїти рани часової Цикл
1 Не торопко і не тягуче прокручується середа,і спрага не така пекуча, не п’ється навхильці Мов перейнявся іншим часом, і спрагу іншу перейняв,і пристрасті лихі пригасли, у поле відпустив З височини свойого тіла побачив ближчу далеч...
На узвороті або криниця Іллі Турчиновського
Турчиновський Ілля Михайлович (30 II 1695 — р см