1 min read
Слушать(AI)«Коли помрем і заростем квітками»
Коли помрем і заростем квітками,
У споминах ще оживем не раз,
Аж поки поруч з нашими
Заснуть усі, що пам’ятали нас.
І буде се вже наша смерть остання,наш порох вітер світу розжене;прийде весна, прийде пора кохання,а нас ніхто й ніколи не спімне.
Аж вийде раз колись дівча
В полудне ясне в тихий, сонний ліс
Неждано серце защемить
І ясний світ померкне їй од сліз.
Се нас вона побачить і почує,
Мов сон і казку із старих часів;
Закриє очі й тяжко засумує,
Заслухавшись у тихий сон лісів.
Ти — як сон, ти — як весняна казочка,
Бо ти й казка моєї сумної душі,
Що до мене часом прилетиш, мов та пташечка
Осип Маковей
Стихи Осипа Маковея. Осип Степанович Маковей (укр. Осип Степанович Маковей; 23 августа 1867 — 21 августа 1925) — украинский писатель и поэт. Авт
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Ніч
Зчорнілі гори небозвід підперли,підніжжя гір у хмарах застрягли,у пахощах вогких ліси завмерли,і сонні мари дебрі налягли І сниться горам сторона далека,де вічним сном страшні пустині сплять,без гір, без вод, кругом смертельна спека, —ліси ст...
«Ти — як сон ти — як весняна казочка»
Ти — як сон, ти — як весняна казочка, Бо ти й казка моєї сумної душі, Що до мене часом прилетиш, мов та І щебечеш мені у вечірній тиші
«Помер рекрут в непривітній столиці»
Помер рекрут в непривітній столиці,здалека від свого села,від матері, убогої вдовиці,від любки, що в селі жила Помер, не бачивши у час конанняні слізки жалю, ні зітхання І вже його везуть на чорнім возі,в могилу піп його веде,музика грає...
Колисанка
Сидять пани над Невоюта поникли головою,місяцями раду радятьнад правами, що не вадять,що не вадять з них нікому —все лишають по-старому Межи ними пан граф Віттевсе лиш каже: Ви заждіте Я придумаю вам Думу,що наробить много шумунад Н...
