Ворон

Мчить теля від зляканої квочки,

Де трава розхлюпала курчат,

А за ним крізь сині

Татове і мамине дівча.

І з горба, де сонця жовту

Орють хмар незаймані воли,

Розігнались, позникали з виду,

Над землею тихо попливли.

Лиш теля скружляло над

І поцілувалося з коровою,

Щоб згори не бачило дівча.

А дівча поникло під тополею,

Там, де хміль заплівся із квасолею,

Там, де можна плакать і

На тополі ворон помирає,

Глянув вниз — чи плакав він колись?

Увостаннє землю споглядає,

Налітавсь, набачивсь — не наживсь!

Триста літ він не міняв сорочки,

А тепер не пережить курчат!

Унизу по синіх

Йде з телям заплакане дівча.1956

0
0
85
Give Award

Вінграновський Микола

Стихи Вінграновського Миколы. 1936—2004. Советский и украинский писатель-шестидесятник, кинорежиссёр, актёр, сценарист и поэт. Заслуженный деяте…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+