Літній ранок

Джмелі спросоння — буц! — лобами!

Попадали, ревуть в траві.

І задзвонили над

Дзвінки-дзвіночки лісові.

Повільне сонце на

До проса випливло з води,

Де на пташинім

Тинявся малиновий дим.

Лиш сонях спав, хоча й не мусив,

І ось за те, аби він знав,

Важкий ячмінь медовим

Бджолу за лапку лоскотав.

У картузах із

Комбайн комбайнові гукав:— То що ж косить?

Воно — все синє!

Де льон?

Де небо?

Де ріка?1964